сніг Маленької Іви

єдине,чого зараз не вистачає-це снігу.
Іва бродить по місту,шукаючи прихистку у великих дерев*яних кубах. Кожен з них-це відсторонена реальність, можливість вибору. Хоча, все це ілюзорно, тому що в них зовсім немає отворів. Іві безбожно холодно і бридко від того, що холодно їй всюди: і всередині, і зовні.
Іва вірить, що сніг зможе змити з неї увесь бруд, увесь попіл, пил і наліт, що назбирався за рік. Дерева обсмоктують її гілками, намагаються дотягнутися до глибин душі. Особливо могутня тополя засовує їй руки за пазуху і шукає тепла. Але Іва абсолютно безбарвна і мертва.
Маленька Іва мертва.

Коли  і як це сталось..доволі важко визначити. Все,що потенційно залишилось від Маленької Іви - це відчуття пустки у її місці, її кімнаті. Велика Іва розставляє піраміду з гральних карт і сльоза, що скочується по її щоці розбиває величезний храм на друзки. Велика Іва впадає в істерику, що доволі на неї не схоже. Вона хапає руками голову і лягає у позу ембріона. Зовсім як Іва Маленька. Це, мабуть, єдине чим вона зараз може себе заспокоїти. Більше не треба когось контролювати. Тепер усе життя-це просто безперервна черга логічних рядів і думок, самоко(лу)пання і розрахунків, рішень, висновків, передумов, гіпотез, правил, обов*язків, осмислень, аналізів, синтезів, апробацій, констатацій, консолідацій, питань, проблем і т.д. Багато чого. В Іви Великої завжди багато справ. Траур її буде недовгим. Зовсім недовгим. У неї немає часу тужити за тим, що призводило до ускладнень і вічних незрозумілих проблем. Але Іва Велика розуміє, що самотність, притому настільки одноманітна-це жах. Але нічого вже не може вдіяти.
Маленька Іва пішла шукати сніг. Сніг, якого давно не бачила. Сніг, яким марила. Сніг, якого нема...

***

Время прошло так быстро, а шло так медленно.
Марк Леви