Веснушка затягла мене до себе додому і посадовила дивитись фільм про аутистів. Чимось ми схожі з людьми з синдромом Аспенгера. Я теж боюсь того,що є всередині, боюсь зовнішнього. І ще, сьогодні я подумала-аутизм може бути різновидом синдрому мушлі. Або навпаки. Може ми з Ліпою навіть не здогадуємось про очевидне?...
Так хочеться,щоб хтось забороняв. Щоб хтось опікувався. Підтримував за руку. Відчиняв двері. Допомагав скуповуватись у магазині. Цілував повіки. Притискав міцно до себе і весь страх проходив.
В мене синдром недостачі емоцій.
Інтелектуальне голодування.
Дефіцит доторків.
Листопад і холод.
Іноді я думаю, що холод цей зовсім навіть не внутрішній. Зовсім-зовсім.
І мушля моя стає якась непевна, навіть немає де сховатись. Я вся розпростерлась-чіпайте,хто хоче. Так ніхто ж не хоче.
Завтра важлива зустріч з Домінантом. Купа слів і думок. Купа невирішених питань. І так добре і тепло від надії,що є всередині. Хай вона триває вічно.
Так хочеться,щоб хтось забороняв. Щоб хтось опікувався. Підтримував за руку. Відчиняв двері. Допомагав скуповуватись у магазині. Цілував повіки. Притискав міцно до себе і весь страх проходив.
В мене синдром недостачі емоцій.
Інтелектуальне голодування.
Дефіцит доторків.
Листопад і холод.
Іноді я думаю, що холод цей зовсім навіть не внутрішній. Зовсім-зовсім.
І мушля моя стає якась непевна, навіть немає де сховатись. Я вся розпростерлась-чіпайте,хто хоче. Так ніхто ж не хоче.
Немає коментарів:
Дописати коментар