еволюція Маленької Іви

Маленкій Іві холодно. Вона дуже м*яка і тепла. Вона кидається зі сторони в сторону у надії хоч трохи зігрітись.
- Стій спокійно! - кричить на неї Іва Велика. - Скільки можна ходити туди-сюди?!
Маленька Іва дивиться на неї великими дивними очима, ніби не розуміючи про що вона.
Але ж і справді не розуміє. Вона прагне тепла. Прагне розуміння, а не домінантного тиску з боку Іви Великої. Маленькій Іві потрібен хтось, хто заповнить пустку для руху. Хтось, хто заповнить пустку у ній. Вона усміхається і бореться до останнього. Але кожної хвилини Маленька Іва поволі згасає...

Одна поетеса (чи то пак,поетка) писала, що до чоловіків не можна прив*язуватись. Хм. А я от не вмію відв*язуватись від чоловіків. Цікаво, це своєрідний діагноз чи просто душевний стан?..
Усі мої чоловіки так чи інакше змінювали моє життя, вносили в нього щось інше. Сьогодні думаю про це увесь день. Як прощатись зі своїми чоловіками?Як можна затопити в собі років 7 життя? І чи можливо усе це взагалі?..Багато непотрібних питань. Та все ж.
- Чоловіки тупі, - каже Ліпа. І,Господи, в чомусь вона права. Колись, мені було з ними набагато легше,аніж зараз. Я старію. А чи не я?..
***
-Будь ласка, нехай цієї зими, цієї тепло-холодної зими, зійде звідкись янгол, який навіть може бути без крил, навіть може бути занепалий янгол, повний своїх недоліків. Нехай він м*яко впаде і стане чимось матеріальним. І прийде до мене. І буде зі мною. І буде мною. Будь ласка, Іва Велика.
Маленька Іва живе самими надіями, живе у своєму світі, прагне побачити щось гарне і прекрасне,вірить у те, що воно ще існує, вірить у казки, янголів і демонів, у принців і злих драконів.
Маленька Іва...це доросла дитина,яка спонукає дивитись на світ по-іншому.
Зараз вона спить і Велика Іва аналізує дійсність. Злиться на дитину, кусає нігті на пальцях і думає, як жити далі. Реалістка. Раціоналістка. Мій внутрішній стрижень і опора. Господи, як набридло бути самій собі опорою..!..
Велика Іва гладить Маленьку по м*якому волоссячку і згадує часи, коли Іва була на грані смерті. Великій Іві стає страшно, вона заплющує очі і по обличчю стікає сльоза.
Велика Іва боїться її втратити. Раз мало не втратила. Фактично втратила.
І тоді світ згас. Аж на 2 роки.
Можливо, тепер Маленька Іва буде міцнішою і зможе перерости Іву Велику.
На все потрібен час.
Багато часу.
Якого стає все менше.
Тік.
Так.
Тук-тук-тук.
Серце не вміє виміряти час...