листопад і поцілунки
ми лежимо поряд на дивані і про щось говоримо, п*яні від вермуту і коньяку. я навіть не пам*ятаю про що. і я його цілую. Домінант на мій подив відповідає цілковитою взаємністю.
- Що ти зі мною робиш? - шепочу я йому в вухо, ніжно цілуюючи. - Чому ти не йдеш з мого життя? Чому ти так багато в моєму житті?
- Я не знаю. Не знаю. Ти була дурна, Іва. Ми були дурні. Ми були надто молоді. Господи, чого я не зустрів тебе зараз, у 21?! - майже ричить він і притягує мене до себе. Ніжно цілує в губи. - Ну чого так? Чого все так хуйово?..
- Не знаю. Не знаю. Не йди.
Домінант важко вдихає повітря і не йде. Обіймає мене так, що я відчуваю хрускіт кісток у попереку. Гладить мене по потилиці. Хм, заборонений прийом, але приємний.
- Ти пахнеш так само навіть через стільки років і подій, - каже він.- А я змінився. Я міняюсь.
- Ти не змінився. Не змінився. Зовсім. Ці доторки, ці губи, ці руки..я все пам*ятаю.
Я ніжно гладжу його по бровам, по обличчю, крепко тримаю за плече. З очей котяться сльози.
- Будь щасливим, будь ласка. Дуже тебе прошу. Ти на це заслуговуєш. Ти тільки на це і заслуговуєш. Я ж знаю. Пообіцяй, що знайдеш собі гарну дівчину і одного дня подзвониш мені і скажеш, що ти вирішив одружитися. А потім подзвониш і скажеш, що в тебе народився син. Чудовий, маленький Комочок Щастя. І я буду щаслива, правда. Тільки обіцяй,що так буде.
- Ох, Іва..- Домінант важко видихає моє ім*я і закриває своєю рукою мого рота. - Не говори так. Мені боляче.
- Можливо, ти найкраще з того, що було у моєму житті, - шепочу я, голосно сковтуючи біль і гіркоту. Обіймаю його так сильно як тільки можу і цілую у підборіддя.
Ні, ти не міняєшся. Для мене ти назавжди залишишся таким. Таким, який вмів захистити, і у руках якого всі замашки на панування згасають і не хочуть існувати далі.
Ми ідемо о першій годині ночі по вулиці. Періодично цілуємось. Господи, що ми робимо?Для чого я ятрю свої рани?! Чи це певний етап розкриття мушлі?! Ліпа каже, щоб я не копалась у собі. Як?! Звідки цей сьогоднішній поштовх? Невже через 4 роки я розумію, що не переставала відчувати до цієї людини таке сильне почуття?!
Купа питань крутяться в голові. Я тримаю Домінанта під руку. І мені так тепло і добре, що я готова розплистись і не збиратись до купи вічно, аби ця ніч не закінчувалась.
Ми п*ємо латте в Маку. Це приємно і збіса домашньо.
- Ти встигаєш додому вчасно?
Піклуєшся. Ти завжди про мене піклувався. Господи, це все так глибоко мене ранить. Глибше нема куди. Прямо в центр поля дартс.
- Встигаю.
Їдемо в таксі. Він обіймає мене і тримає за руку. Гладить пальцями по моїм. Я цілую його долоню.
- Будь ласка, будь щасливим. Добре?
- Добре, Іва. Добре. Ти теж. Ти ж ніколи не здаєшся, я знаю, - каже він, коли ми виходимо з машини.
- Приходить момент, коли хочеться скинути обладунки, - кажу я і цілую його ніжно-ніжно, разів п*ять.
- До зустрічі, До.
- До зустрічі, Іва. Бережи себе.
Машина від*їжджає.
***
я довго лежу в ліжку і не можу заснути. прокручую в голові моменти, смакую своїми губами, торкаюсь рук. сьогодні він був весь на мені, у мені. Господи,я ж ніколи, ніколи собі цього не дозволю - повішати на когось свій життєвий тягар. І все це лише маленька казка посеред бруду, в якому я житиму вічно. І я дякую за неї. Плачу і дякую. Сама не знаю кому. Можливо,Всесвіту.
Мені сниться гарний еротичний сон у якому я продовжую те, чого не сталося.
Ранок добрий.
Ласкаво просимо у сьогодні. Нехай воно буде змістовним.
ми лежимо поряд на дивані і про щось говоримо, п*яні від вермуту і коньяку. я навіть не пам*ятаю про що. і я його цілую. Домінант на мій подив відповідає цілковитою взаємністю.
- Що ти зі мною робиш? - шепочу я йому в вухо, ніжно цілуюючи. - Чому ти не йдеш з мого життя? Чому ти так багато в моєму житті?
- Я не знаю. Не знаю. Ти була дурна, Іва. Ми були дурні. Ми були надто молоді. Господи, чого я не зустрів тебе зараз, у 21?! - майже ричить він і притягує мене до себе. Ніжно цілує в губи. - Ну чого так? Чого все так хуйово?..
- Не знаю. Не знаю. Не йди.
Домінант важко вдихає повітря і не йде. Обіймає мене так, що я відчуваю хрускіт кісток у попереку. Гладить мене по потилиці. Хм, заборонений прийом, але приємний.
- Ти пахнеш так само навіть через стільки років і подій, - каже він.- А я змінився. Я міняюсь.
- Ти не змінився. Не змінився. Зовсім. Ці доторки, ці губи, ці руки..я все пам*ятаю.
Я ніжно гладжу його по бровам, по обличчю, крепко тримаю за плече. З очей котяться сльози.
- Будь щасливим, будь ласка. Дуже тебе прошу. Ти на це заслуговуєш. Ти тільки на це і заслуговуєш. Я ж знаю. Пообіцяй, що знайдеш собі гарну дівчину і одного дня подзвониш мені і скажеш, що ти вирішив одружитися. А потім подзвониш і скажеш, що в тебе народився син. Чудовий, маленький Комочок Щастя. І я буду щаслива, правда. Тільки обіцяй,що так буде.
- Ох, Іва..- Домінант важко видихає моє ім*я і закриває своєю рукою мого рота. - Не говори так. Мені боляче.
- Можливо, ти найкраще з того, що було у моєму житті, - шепочу я, голосно сковтуючи біль і гіркоту. Обіймаю його так сильно як тільки можу і цілую у підборіддя.
Ні, ти не міняєшся. Для мене ти назавжди залишишся таким. Таким, який вмів захистити, і у руках якого всі замашки на панування згасають і не хочуть існувати далі.
Купа питань крутяться в голові. Я тримаю Домінанта під руку. І мені так тепло і добре, що я готова розплистись і не збиратись до купи вічно, аби ця ніч не закінчувалась.
Ми п*ємо латте в Маку. Це приємно і збіса домашньо.
- Ти встигаєш додому вчасно?
Піклуєшся. Ти завжди про мене піклувався. Господи, це все так глибоко мене ранить. Глибше нема куди. Прямо в центр поля дартс.
- Встигаю.
Їдемо в таксі. Він обіймає мене і тримає за руку. Гладить пальцями по моїм. Я цілую його долоню.
- Будь ласка, будь щасливим. Добре?
- Добре, Іва. Добре. Ти теж. Ти ж ніколи не здаєшся, я знаю, - каже він, коли ми виходимо з машини.
- Приходить момент, коли хочеться скинути обладунки, - кажу я і цілую його ніжно-ніжно, разів п*ять.
- До зустрічі, До.
- До зустрічі, Іва. Бережи себе.
Машина від*їжджає.
***
я довго лежу в ліжку і не можу заснути. прокручую в голові моменти, смакую своїми губами, торкаюсь рук. сьогодні він був весь на мені, у мені. Господи,я ж ніколи, ніколи собі цього не дозволю - повішати на когось свій життєвий тягар. І все це лише маленька казка посеред бруду, в якому я житиму вічно. І я дякую за неї. Плачу і дякую. Сама не знаю кому. Можливо,Всесвіту.
Мені сниться гарний еротичний сон у якому я продовжую те, чого не сталося.
Ранок добрий.
Ласкаво просимо у сьогодні. Нехай воно буде змістовним.
Немає коментарів:
Дописати коментар