вечори див і тепла

мабуть, у кожної людини є вечір, коли хочеться обійняти багатьох людей. такий стан часто буває тоді, коли в душі настільки холодно і пусто, що просто немає вже змоги терпіти це далі.
ці вечори-вечори див і тепла.

у такі моменти Маленька Іва п*є чай з медом і лимоном, переглядає гарні старі фотографії і відчуває повний душевний спокій. Іва Велика читає величезну книгу Ремарка чи Бредбері, виділяє найцікавіше, час від часу дивитися на Маленьку Іву і посміхається доброю сестринською усмішкою. І чомусь усі проблеми відходять далеко-далеко у такі вечори. Здається, що ти летиш від них на чарівній кулі під назвою Безтурботність.
і тобі добре...безмежно добре...

Шадоу говорить мені речі, до яких я дуже неготова. Моя програма "Розставляння Крапок" трохи не спрацювала у цьому випадку.

- Розумієш, я теж відчуваю до тебе неоднозначні почуття, Іва. Коли мене запитали чи я б зміг бути з тобою аби не було дитини-я задумався. Дуже сильно задумався. І зрозумів, що справа навіть не в дитині...
- Ого, - все, що я можу видавити з себе у цей момент.
- Розумієш, ти назавжди залишишся для мене..жінкою з недосяжності. І не лише через те, що я вже не холостяк.
Блін, чому чоловіки говорять такі речі, коли вони "вже-не-холостяки"?

Потім ми з Шадоу ще переписуємось і домовляємось про додаткову зустріч. Кожен з нас явно відчуває, що багато лишилось недообговореним.

***
Ліпа не випускає Ліпу Хтиву на волю. Вона її боїться.
- Я боюсь наслідків, - каже вона.
Всі ми-якісь і чиїсь наслідки, Ліпа.
- Я хочу, щоб випав сніг, - кажу я.
От мені чомусь здається, що з цим снігом щось нове прийде. Дурна, дурна Іва, яка досі живе казками і вірить у нісенітниці. Але ж так хочеться, щоб диво хоч раз сталось..!

***
дні йдуть. вечори див і тепла поступово проходять, пропускаючи нові вечори роботи і холоду. наближається низка свят, витрат, приємних спогадів, сесій і вогників.

Диво! Здійснись!
Абра-кадабра!