спогади-роздуми-підсумки

останнім часом стає дуже важко згадувати. цей процес починає нагадувати страшенний зубний біль, який викликаєш сам. Сам того не бажаючи. але без спогадів життя не могло б бути повноцінним. Вони - це те, що часто гріє, дає надію на щось краще, дозволяє робити певні повтори, повернення (чи як каже Ліпа флешбеки). мої спогади прекрасні, повні, насичені. навіть не тільки пов*язані з цим роком. це дуже тішить. хоча, коли я задумуюсь над прожитим, то відчуваю себе 40-річною жінкою, з дурним досвідом, з лишніми моментами, з зайвими думками і переживаннями. але це моє пережите життя, мій достаток. мій багаж, який доведеться тягнути і тягнути за собою. важко бути психологом і колупатися в собі, увесь час розбирати себе на цеглинки, перебирати, перекопувати, роздумувати, шукати проблеми, розбиратися у них. важко бути недолугим письменником, коли не знаєш, як усе це описати гарно, образно, нетрадиційно. іноді хочеться народитися зовсім іншою людиною, стати звичайною, серединкою на половинку. не мати дурного внутрішнього світу, жити статично, забути про динаміку, забути про високі поняття і моралі. просто бути звичайнісінькою людиною, жити собі в цьому світі, а не десь у якомусь своєму, незрозумілому, замкненому, відстороненому, але рідному, теплому і приємному. іноді хочеться, так як і усі в моєму віці зустрічатися з хлопцем, спробувати жити разом, будувати сім*ю, будинок, чекати дитину, купляти техніку, збирати гроші на машину, готувати сніданки, обіди і вечері, чекати з роботи, їхати у відпустки, збирати магнітики на холодильнику, піти на випускний сина і доньки, зустріти першу пенсію в ресторані, жити довго і щасливо...
але,Іва,це тобі може лише наснитися або мріятися. в твоєму житті на це лежить табу. ти пережила багато з цього, але не так,як хотілося б. то твоя помилка і твоя вина. ти зламала життя не лише собі, а і своєму синові. ти лишила його без батька. ти зламала життя своїм батькам, коли на їхні шиї переклала свої проблеми. ти зламала життя усім, хто тебе оточує. ти - це своєрідна машина для зламу. все, до чого ти доторкаєшся глибше ніж просто до серця - помирає. твої руки-це ножі, що встромляються у дорогих тобі людей і поступово, дуже повільно їх вбивають. ти кричиш їм, щоб вони зупинились. але твої руки живуть окремо від тебе і не чують, або ж не хочуть чути. це твоє прокляття. або твоя дурість і невміння. невміння дорожити тим, що є. невміння берегти те, що справді дороге. невміння тримати біля себе людей. невміння жити. Іва. Ти не вмієш жити...***

Через 2 дні Новий Рік. Всього 2 дні. У Іви зовсім немає новорічного настрою і бажання святкувати. Після останніх подій вона вбита морально. Дніщє засмоктує її все далі і далі. Вона знайшла свою мушлю, гарненько її почистила і залізла знов. Іві незвично, але приємно повернутись у знайоме місце. Скоро знов почнуться книги, думки і чай. Так завжди у мушлі. Час там-не головне. Головне-зміст. Тепер Іва буде слухати себе, вслухатися в себе. Шукати глибину і дно. Для того, щоб зрозуміти себе потрібно ступити на дно. Іва поки що парує у повітрі і не знає, де те дно шукати. Але мушля їй допоможе, вона у тому впевнена.
У цьому році не сталося, за виключенням небагатьох речей, нічого аж надто особливого. Цей рік для Іви був важким. Навчання з маленькою дитиною, сварки через гроші з Паном-Зіркою-З-Небес, напруження у родині, багато хвороб, вступ до Дніща, противні викладачі, сумне літо...
Але натомість була шалена осінь. По-перше, ми з Ліпою знайшли одна одну. Це велике відкриття. Наше спілкування принесло мені багато-багато нового. Разом з нею ми знайшли Іву Велику і Маленьку Іву, маскуліноцентризм, філософію мушлі, біньє і багато іншого.Усього і не згадаєш. Ліпа, пасибі тобі.

По-друге, цієї осені з*явився Домінант. З*явився, заполонив і відійшов. І це тепер триватиме вічно. "А ти менше думай", - каже мені він. Менше думати про нього. А ще менше про "нас". Але Домінант став каталізатором вилазки з мушлі. Тепер, коли прийшов час відірвати себе від нього, Іва повернулась назад у неї, щоб не заважати нікому жити. Іву страшенно тягне до До, але мушля її врятує. Вона вірить.

По-третє, цей рік став своєрідним оновленням. Іва ходила до друзів, бачила нових людей, пізнавала нове. Іва вийшла з мушлі і зачіпала руками нові речі, читала нові книги. Це велике зрушення посеред статики, але варто їх припинити. Тому що вони приносять Іві біль. І у Іви розверзаються старі рани, шрами, порізи. І з*являються у душі різні восьминоги, що давлять боляче-боляче. 

ну і по-четверте, Іва нарешті зрозуміла, що таким як вона, дорога до щастя назавжди закрита. бо ті, хто раніше завдавав людям багато нещастя, хто плював на почуття інших, хто не боявся втратити, хто міг кинути і піти, хто був холодним у серці-той не заслуговує на щастя. Іва розуміє, що проблема навіть не у дитині, навіть не у зрості, красі і її вазі. Проблема у Іві і її минулому. Проблема у тому, що колись Іва робила людям боляче, а тепер має бути боляче їй, бо світ має вигляд кола. І життя-це також коло. Те, що ти зробив, повернеться до тебе. Тепер Іві потрібно спокутувати гріхи, терпіти і доживати віку з цим пекучим болем усередині. Доживати одній і чекати, що хтось нарешті прийде і забере її назавжди туди, звідки уже не вертаються. Іва готова з цим змиритися і продовжувати рух. Бо іншого виходу у неї нема.

Велика Іва дивитися на різдвяну ялинку, в*яло усміхається і думає, що самотність - це не коли сама. Самотність - це коли багато людей, а здається ніби кімната пуста. І немає нікого, хто б цю самотність розвіяв як міф. Або просто його немає у цій кімнаті, бо він у іншій, за сімома замками. у іншій галактиці, або просто не існує впринципі. Великій Іві хочеться втратити розум і жити, як овоч. Бо важко усе розуміти і при цьому бачити, що нічого не вдієш.

Хочеться вірити, що до усього можна звикнути. І наступний рік не буде новим,  а просто допоможе жити з тим, що уже є. Просто дасть можливість пристосуватися і не відчувати їдкий безперестанний біль.
Ця зима видалась не такою, як хотілось би. Але що маємо, те маємо. 

Любіть близьких, бережіть їх, вмійте чекати і досягати, старайтесь жити без конфліктів з дорогими людьми і з самими собою. Вірте у краще, шукайте і знаходьте. Відкривайте нове, смакуйте тепле, читайте цікаве. Кохайте щиро, не відпускайте людей, які допомагають дихати, обіймають, цілують, підтримують, завжди поряд, завжди розрадять. Не лишайте людей, які надійні, які приносять у життя спокій. Любіть за душу, а не за тіло. Тримайте за душу, а не за руку. Народжуйте діток, створюйте сім*ї, шукайте коханий. І нехай у всьому буде вам щастя!

З наступаючим Новим Роком!