відповідно до подій, які тебе оточують завжди можна отримати позитивні чи негативні емоції. важко передбачити, що буде далі, але завжди діє принцип спадів і підйомів. вірним доказом є наші з Ліпою життя, де саме життя нагадує функцію, чи як там - графік, коли малюють хвилясті лінії. І от поки ти на підйомі, на вершинці хвильки, спад уже малюється, він буде в будь-якому випадку. Це нормально. І з цим потрібно навчитися жити. Одначе і, коли ти на самому дні, майже у безвиході і стресі, агонії і відчуженні - твій підйом уже став лінією і це лише справа часу, коли ти на нього піднімешся.
Ця зима почалась зі страшенного спаду. А потім і дніща. Зі страшеннях переживань, додумувань, передумувань і нервів. Веснушка досі ще на мене зла. Зернятко ж насправді просто розквітло всередині, а ще й трошки захворіло. Добре, що квіти не переросли в плоди. Бо тоді було б більше клопоту. Надіюсь, Новий Рік, свята, теплості і мандіринки вилікують зернятко і з ним все буде добре. Тім уже здоровий, хоча Стариган Кашель ще його зовсім не відпускає. Але я вірю, що просто потрібен час. І тоді мій маленький Тім знов зможе бігати і реготати, реготати і бігати. І не бути хворим.
Домінант довго мовчав. Вчора подзвонив і запросив на свій День народження. Я тільки змогла нормально заспокоїтись. Тепер знову думаю, для чого він усе це робить. Ми ж домовились, що просто друзі. Такі,як раніше. Раніше ми не ходили один до одного на дні народження. Раніше ми просто спілкувались. Не знаю, що піднесе мені зима, і чи буде вона такою, як осінь. Велика Іва читає Ремарка, смакує кальвадос і ром. Я читаю Муракамі, п*ю чай з лимоном і лікуюсь. Ми робимо з нею різні речі, але носимо в серці одну дурну надію. Надію, пов*язану з Домінантом. Яку дивну, нездійсненну надію, надію, яка ніколи не стане реальністю. Але вона є, і позбутись від неї неможливо. Навіть після того, як тобі сказали усе прямо в лоб. Цю надію, мабуть, навіть куля б не вбила.Я не знаю чому вона така живуча і що її тримає в мені. Не знаю.
Іва Велика сумує за Івою Маленькою. Вона часто з щемом у серці згадує події того дня. Але те, що сталося, уже не повернеш. Тому їй доводиться миритися з реальністю і рухатись далі у напрямку до життя. Життя з усіма його спадами, дніщами і підйомами. Життя з усіма його легкостями і важкостями, барвами і сірістю, сонцями і дощами, піснями і криками, коханням і ненавистю, болем і приємностями, теплом і холодом, буденністю і святами, бунтами і затишшями, друзями і ворогами, мріями і раціо.. Життям з усіма його гранями і кордонами, призмами, переливами, перегуками... До свого життя. До мого життя. До нашого з нею життя.
Нам треба боротися, бо ми не маємо іншого виходу.
Зима. Будь чарівною!..
Ця зима почалась зі страшенного спаду. А потім і дніща. Зі страшеннях переживань, додумувань, передумувань і нервів. Веснушка досі ще на мене зла. Зернятко ж насправді просто розквітло всередині, а ще й трошки захворіло. Добре, що квіти не переросли в плоди. Бо тоді було б більше клопоту. Надіюсь, Новий Рік, свята, теплості і мандіринки вилікують зернятко і з ним все буде добре. Тім уже здоровий, хоча Стариган Кашель ще його зовсім не відпускає. Але я вірю, що просто потрібен час. І тоді мій маленький Тім знов зможе бігати і реготати, реготати і бігати. І не бути хворим.
Домінант довго мовчав. Вчора подзвонив і запросив на свій День народження. Я тільки змогла нормально заспокоїтись. Тепер знову думаю, для чого він усе це робить. Ми ж домовились, що просто друзі. Такі,як раніше. Раніше ми не ходили один до одного на дні народження. Раніше ми просто спілкувались. Не знаю, що піднесе мені зима, і чи буде вона такою, як осінь. Велика Іва читає Ремарка, смакує кальвадос і ром. Я читаю Муракамі, п*ю чай з лимоном і лікуюсь. Ми робимо з нею різні речі, але носимо в серці одну дурну надію. Надію, пов*язану з Домінантом. Яку дивну, нездійсненну надію, надію, яка ніколи не стане реальністю. Але вона є, і позбутись від неї неможливо. Навіть після того, як тобі сказали усе прямо в лоб. Цю надію, мабуть, навіть куля б не вбила.Я не знаю чому вона така живуча і що її тримає в мені. Не знаю.Іва Велика сумує за Івою Маленькою. Вона часто з щемом у серці згадує події того дня. Але те, що сталося, уже не повернеш. Тому їй доводиться миритися з реальністю і рухатись далі у напрямку до життя. Життя з усіма його спадами, дніщами і підйомами. Життя з усіма його легкостями і важкостями, барвами і сірістю, сонцями і дощами, піснями і криками, коханням і ненавистю, болем і приємностями, теплом і холодом, буденністю і святами, бунтами і затишшями, друзями і ворогами, мріями і раціо.. Життям з усіма його гранями і кордонами, призмами, переливами, перегуками... До свого життя. До мого життя. До нашого з нею життя.
Нам треба боротися, бо ми не маємо іншого виходу.
Зима. Будь чарівною!..
Немає коментарів:
Дописати коментар