філософія філософії

уже третій день не виходить з голови думка про те, що надія, чекання і віра не мають абсолютно ніякого сенсу. все, що ми чекаємо - не стається, не збувається, не приходить. так стається і з тим, що ми хочемо. це суто наші бажання, і вони ніколи не зреалізуються, не стануть справжніми. тому, це беззмістовно. я нагадую собі собачку, яка чекає ковбаски від свого Господаря. чекає, вірить, надіється.
а їй не дають.
а їй не дадуть.
а її не помічають.
а собачка сидити. і чекає, чекає. вона ж вірна. вона ж вірить. і так усе життя. тішиш себе надіями, віриш. сподіваєшся. мрієш, про ту "ковбаску". а вони собі їдять. безбожно.
у мене, наприклад, так завжди у житті.

***
Домінант мовчить. Моє повідомлення злякало його, я більш ніж впевнена у тому. занадто велика відвертість шкодить людям. не можна надто широко розставляти руки для обіймів, занадто просторо відкривати душу і занадто щиро говорити. зараз люди не розуміють таких речей. Іва народилась не у свій час, не у свою епоху. щодо теорії про давньогрецьких богів, то у Іви мабуть немає пари, немає половинки, яка б її чекала і шукала. Іва - виключення, що слугує підтвердженням для правила. мабуть, варто просто затоптати усе у собі, зав*язати гарненьким бантиком і жити далі. Іва це розуміє, але серцю не накажеш. воно невблаганне. кожен вечір закінчується мріями про До, про його руки, про його запах. Іва бореться, як може, але щоразу програє у цій битві. і соромно, і сумно. ніби доросла жінка..і таке.
важко.важко.
але поки терпимо. мабуть.