Я вибираюсь поступово з мушлі
мене це тішить
гори навкруг обростають вангогівськими картинами
очі орхідей,здається,за ці роки суттєво побільшали
хоча,більшість з них сяють своїми темно-малахітовими спинами.
я вибираюсь з мушлі.раковина досі боїться кисню.
в руці затиснуті пензлі,олово,мідь,кресало,зошит.
програма злету починає працювати,але часто капризно висне,
вигобується,поки не тріснеш і не рявкнеш до неї 'досить!'
публіка аплодує стоячи,не стримує емоцій і сліз.
кидає квіти,цілунки,майки і майтки від різних незграб.
соло скінчилося,виступ завершено.
знову
надовго
лізь
у свою
довбану
мушлю
переляканий краб.
'13