Я же теперь замкнулся в себе. Я не говорю уже никому, во что верю, что думаю, что люблю. Зная, что я обречен на жестокое одиночество, я смотрю на окружающий меня мир и никогда не высказываю своего суждения. Какое мне дело до человеческих мнений, распрей, удовольствий, верований! Я ничем не могу поделиться с другими и охладел ко всему. Мой внутренний мир, незримый для всех, для всех недоступен. На обыденные вопросы я отвечаю общими фразами и улыбкой, которая говорит “да”, когда у меня нет охоты тратить слова.

Ги Де Мопассан. "Одиночество"

"То, что дозволено Юпитеру,
не дозволено быку..."

Каждый пред Богом
наг.
Жалок,
наг
и убог.
В каждой музыке
Бах,
В каждом из нас
Бог.
Ибо вечность --
богам.
Бренность --
удел быков...
Богово станет
нам
Сумерками богов.
И надо небом
рискнуть,
И, может быть,
невпопад
Еще не раз нас
распнут
И скажут потом:
распад.
И мы
завоем
от ран.
Потом
взалкаем даров...
У каждого свой
храм.
И каждому свой
гроб.
Юродствуй,
воруй,
молись!
Будь одинок,
как перст!..
...Словно быкам --
хлыст,
вечен богам
крест.

бувають дні (як от сьогодні), коли розумієш, що життя іде далі, що життя відкидає когось, когось підносить, когось притуляє до тебе, а з кимось міцно-міцно зчіплює.
колись прочитала,що є люди, які ніби повітря - ти не відчуваєш їхньої присутності, але вони завжди поряд.
в цьому є сенс. глибокий сенс.
попри дощ,на душі сонячно і тихо. як після шторму в сонячний ранок.
надіюсь, хвилі ще будуть не скоро.

сьогодні був гарний день)
я дізналась про три історичних свідомості Ніцше, їхала в тролейбусі і під плач дитини і розмови про собачий корм читала теорію методики літератури, не їла цілий день і слухала Іваницьку)
це День див)див перенасиченого мозку)

коротка  сонна ніч
плечі.пусті вікна.
об'єднання протиріч.
може і звикну.
може і звикну.

'13

"Коли ми закінчували навчання в академії, мали враження, що до диплома філолога можна запросто додати диплом циніка, і в цьому не буде перебільшення. "

Богдана Матіяш

НА ФІЛФАЦІ

Я в тебе вганяю червоний брусок,
Але головне — це духовний зв’язок.
Ти виєш, скавчиш і кусаєш подушку,
А в серці у тебе Шевченко і Пушкін.

І разом із нами сплелись у клубок
Ахматова й Лорка, Цвєтаєва й Блок.
Навіки я рідному вдячний філфаку
За те, що навчився духовного факу!

Ю.Позаяк

а хто його зна.

Bad Company
Грицько – як усі тенори, педераст.
Іван – бонвіван, франкмасон, фармазон.
 Тарас – пияк і шланг, особливо на службі.
Панько – графоман, а Марко – гермафродит.
Панас мудодзвін, Борис буквоїд,
Якович – атеїст кінчений, духовидець.
Леська і Олька лесбіянки.

Що й казати – паскудне товариство.
Але в XX столітті картина має ще гірший вигляд:
Павло Григорович – істинний сковородинець, так само тенор, арфістка.
Максим Тадейович – мало що балабол, то ще й поляк.
Бажан – жид, Фітільов – кацап.
Мовчу про Бургардта і Йогансена.
Микола Зеров: був би нічого,
Тільки от зуби зіпсовані.
Інженер Маланюк з кадетською виправкою,
прямий, як єдина звивина.
Доктор Донцов, ще пряміший,
з руками чистими навіть після гри в карти.
Доктор Кандиба, розвідник надр.
Доктор Петров, просто розвідник.
Потім ще пару чекістів, два-три комуняки,
десяток академіків
і – наввипередки, хто кого швидше здасть.

Самовбивць замало як на велику літературу,
ну та нічого.

Література могла бути іншою,
казав мій приятель, але дивися, дивися, хто це робив!
Виключно живі люди: невдахи, пристосуванці, мученики.
Самі тобі зболені, хворі, скулені,
саме тобі обскубане птаство, підбите, нелітаюче, бідне.
Література не могла бути іншою.
Слава Богу, що дав нам саме таку – небораками писану.

Обличчя перекошене, піт на скронях,
сухість у роті, запах сірки, нудота,
темний глухий підвал.
Надобраніч, класики, поговоримо завтра.
Здерта шкура Гомбровича
безгучно падає вниз.

доброго часу доби,добрі люди*
дякую,що ви є у цьому блозі або будете у ньому.
час від часу я буду постити сюди свої думки, творчі дрібнички, корисні поради абощо. коротше кажучи, різне-різне, дрібне і велике, тепле і не дуже.
основне, щоб це було цікаво.
а все інше-просто "суєта суєт".
будьте м'якими*